Как важно изучать языки или язык обращения с собой!

Каждый день мы делаем это. Каждый день мы учим, доучиваем, переучиваем различные языки. Язык компьютера, язык кофеварки, язык кулинарного блюда, язык собаки, язык вождения, язык ребенка, язык профессии. К каждому из этих языков прилагается «словарик» - инструкция. Какая-то инструкция нам не нужна, мы и так знаем этот язык. Или знаем его родственного брата, и нам легко разобраться и с этим. Порой случается наоборот. У меня так с шитьем. Читаю, смотрю видеоролики, спрашиваю советы… но шорты шью я по уродски! (Хотя я пока еще не бросила затею выучить язык шитья)) Языку профессии нас учат долго. Мы учим азы, сопутствующие языки, тренируемся, а оканчивая университет, не сможем грамотно говорить на языке профессии без практики. (Конечно, самая наглядная иллюстрация с английским языком. Выучить и говорить на английском – это, как говориться, две большие разницы) Но вернемся к каждодневным заботам. Нужно напечатать документ – ты идешь к компьютеру и начинаешь практиковать язык компьютера. 

Есть профессия – учитель. Учитель учит ученика (простите за тавтологию) определенному предмету. Учит его словам, вариантам использования, исключениям.. И сперва родители, а потом учителя твердят нам, как важно учить предметы. Учить хорошо. Чтоб жизнь сложилась.
А почему нам с детства не рассказывают о том, как важно учить язык обращения с собой и понимания себя? Вернее вроде учат, но как-то так на уровне наития. Не явно.

Профессия психотерапевта состоит в том, что учитель (психотерапевт) учит ученика (клиента) азам не языка!!! – он не знает языка клиента! А учит его азам наблюдения за собой, обращения внимания на маааалллееенннькие такие свои реакции (которые считаются не важными), вниманием на закономерности в своих реакциях, обращением внимания на чувства, в ответ на что, и что бы хотелось сделать. И учит его не прямым тыканьем: «Посмотри же ты, о несведующий, на свою реакцию!»Нет. Учит через вопросы, принятие, обратную связь, искренность и эмпатию, а также учит самим собой. То есть терапевт наблюдает за собой, знает, что ему нравиться и не нравиться, и тем самым показывает, сто так бывает. Бывает, что человек может знать о себе много и жить в свое удовольствие.

Часто бывает, что свой язык, язык к себе родному, лучшему и любимому, мы и не знаем. Или знаем, но на процентов так 30%. Как так происходит? Неужели он самый сложный? Нет. Неужели он менее важный, чем другие языки? Нет. В чем закавыка? Нет желанья учить? Возможно. Много чувств было задето в прошлые попытки выучить? Тоже возможно. А может быть выживание в данном отрезке жизни является главной задачей конкретной личности, а не познание себя. Или еще две тысячи причин.
Жить - это самое редкое явление в мире. Большинство людей всего лишь существуют. Оскар Уайльд

Кабінети - Печерський, Голосіївський, Солом'янський р-ни

E.:ksunmu@gmail.com
Mоб..:  +38 095 8574079

Оксана Малета лікар-психолог, гештальт-терапевт

Добрий день!

Я Малета Оксана - лікар, психолог, гештальт-терапевт.

В 2003му році, коли про психологічну допомогу не говорили так поширено , я вступила до Національного Медичного Університету ім. О.О. Богомольця на новий факультет «Медична психологія». Мені хотілось втілити свої мрії про допомогу людям і знайти рішення своїх проблем.

Десь на середині навчання я відчула що потрібно розширити кругозір щодо шкіл і методів психотерапії. Почати отримувати не тільки теоретичні, але і практичні знання. Я взяла участь в двух проектах:

• Базова програма навчання на гештальт-терапевта
• Базовий курс групового психоаналізу

В подальшому моя закінчена освіта виглядала так: 7 років медичного університету, 5 років навчання в гештальті, 3,5 роки навчання психоаналізу.

Кожна з моїх освіт була потужною, глобальною, окремою, сильною і доказовою.

В медичному університеті я сформувалась як лідер, відповідальна за команду (староста групи - 6 років, глава факультету - 2 роки), як науковиця ( 4 роки в науковому гуртку, 10 курсових робіт по психології, велика кількість історій хвороб), як лікар (клінічне мислення, знання і досвід стажування в різноманітних галузях).

Психоаналіз сформував моє розуміння історії психотерапії, дав бачення розвитку різних шкіл, я відчула силу підсвідомості и дитячого періоду.

Гештальт став моїм вибором парадигми роботи. Для мене в гештальті комфортно все: теорія, методи, особистий досвід. И саме тут я сформувалась як психотерапевт.

За роки навчання я прийняла участь в мастер-класах, інтенсивах, конференціях, особистій терапії, роботі в трійках, супервізіі, тематичних групах.

Практикувати я почала з 3-го курсу. Перші консультації припадають на 2006-2007 роки. Коли під час навчання в медичному ми практикували в лікарнях (відділення: гастроентерологія, офтальмологія, хирургія, терапія, онковідділення і багато інших).

А у 2009му році, після випускного, я почала практикувати офіційно.

Перший рік роботи складався з трьох напрямів:

• Відділення первинноі діагностики психіатричної лікарні ім.Павлова
• Київський міський пологовий будинок №3
• Приватна практика гештальт-терапевта

Рік потому залишився пологовий будинок і приватна практика. Та незабаром і пологовий будинок залишився позаду. Державна система на той момент важко адаптувала психологічну допомогу.

В 2011му році я почала себе предʼявляти як приватно практикуючого гештальт-терапевта.

Зараз я гештальт терапевт з лікарським минулим. Працюю з дорослими і сімейними парами, веду групи. Моя цікавість в таких темах:

• Питання самореалізації
• Сімейні конфлікти
• Проблеми материнства
• Гострі кризові ситуації
• Труднощі взаємовідносин
• Питання життєвого баланса
• Дезадаптація при зміні життєвих ситуацій
• Ситуації непростого вибору
• Фобії
• Депресія
• Тривожні стани